Політична економія - Кривенко К.Т.

22.4.2. Профспілки і ринок праці.

Значну роль у революції в трудових відносинах відіграло законодавство про право трудящих організовувати професійні спілки, які покликані захищати інтереси трудящих як на рівні підприємств, так і в суспільстві в цілому.
Профспілка є породженням капіталізму, формою організації трудящих найманої праці на професійній основі з тим, щоб захищати свої інтереси і права як перед капіталістами, так і перед державою, якщо остання ігнорує права трудящих. У перше професійні спілки з’явилися наприкінці XVIII ст. у Великобританії, на початку ХІХ ст. — в ряді капіталістичних країн Європи і Африки, на початку ХХ ст. — в колоніальних і залежних країнах. З розвитком капіталізму посилився й робітничих рух. Незважаючи на антиробітничі закони, професійні спілки виникали, зміцнювалися, а популярність їх серед представників найманої праці зростала. Врешті-решт настала доба, коли буржуазна держава об’єктивно була вимушена визнати професійні спілки і оформити це визнання відповідними законами. У США таким законом, який законодавчо відкрив нову еру у відносинах «підприємець — найманий робітник», є національний закон про трудові відносини. Унаслідок цього в системі трудових відносин з’явилась нова ланка — професійна спілка.

Згідно з національним законом про трудові відносини, прийнятим в США в 1935 р., трудящим гарантувалося «подвійне право»: право на об’єднання в профспілку і право укладання трудових угод з наймачами. Цей закон заборонив наймачам позбавляти робітників права об’єднуватися в профспілки, підприємцям антипрофспілкову дискримінацію будь-якого робітника в разі наймання, звільнення і підвищення на посаді; зобов’язав наймачів чесно вести переговори з профспілкою, організованою працівниками підприємства.

Організація трудящих у професійні спілки дає їм можливість нейтралізувати певним чином монопсоністичні тенденції корпорацій монополістичного чи олігопольного типу, тому що профспілка формує монополію на ринку праці. Унаслідок цього формується двостороння монополія. Що вона собою являє?

Двостороння монополія — це ринок, на якому єдиному продавцеві (монополії) протистоїть єдиний покупець (монопсонія).

Таким чином, на ринку робочої сили в умовах новітнього капіталізму діють два суб’єкти: монопсоністичний наймач і професійна спілка. Можливий результат боротьби професійної спілки за реалізацію своїх інтересів і великих промислових гігантів показано на рис. 22.2.

Модель двосторонньої монополії на ринку праці

Рис. 22.2. Модель двосторонньої монополії на ринку праці

На рисунку видно, що монопсоністичний наймач намагатиметься встановити ставку заробітної плати Wm, яка нижча за рівноважну конкурентну ставку, а спілка домагатиметься, наприклад, надрівноважної конкурентної ставки зарплати — Wu. Який буде результат? Ще М.Туган-Барановський писав: «Розмір заробітної плати визначається двома умовами: продуктивністю суспільної праці, яка встановлює настільки великий суспільний продукт, що повинен бути поділений між класами, і соціальною міцністю робітничого класу, від якої залежить розмір частки суспільного продукту, що потрапляє в розпорядження робітника» (див.: Туган-Барановський М. І. Політична економія: Курс популярний. — К.: Основи, 1994. — С. 144). Від цих сил і залежатиме кінцевий результат, тобто рівень ставки заробітної плати. Теоретично вона повинна дорівнювати Wc, бо саме в точці Ec ставка заробітної плати буде відповідати граничному доходу праці (Wc = ГД).

22.4.3. Державне регулювання заробітної плати.

Таким чином, в умовах сучасного капіталізму є можливості для того, щоб подолати підприємницьку монопсонію, а отже, і економічну ренту. За таких умов заробітна плата буде коливатися навколо рівня граничного доходу, що його створює праця.

Важливим аспектом революції в трудових відносинах є введення мінімальної заробітної плати, яка, як правило, коливається в межах 40—50 % середньої заробітної плати, потужного пенсійного забезпечення, допомоги по безробіттю тощо.

Ці зрушення в трудових відносинах є водночас показником активної участі сучасної держави в регулюванні оплати найманої праці, створенні політичних, правових та інших умов, для того щоб заробітна плата робітника відповідала величині створеного ним граничного продукту і конкурентній заробітній платі.

Нові трудові відносини, які активно підтримуються державою та удосконалюються за її допомогою, є свідченням того, що суттєво поліпшуються відносини між робітниками і капіталістами-підприємцями. На цьому підґрунті формуються відносини соціального партнерства на капіталістичних підприємствах усіх форм власності. Важливо також, що у валовій заробітній платі велика частка належить видаткам за рахунок доходів підприємця (див. тему 13).



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine