Фінансова реструктуризація в Україні: проблеми і напрями - Федосов В., Опарін В.

3.2.2. Податкова структура та її динаміка

Порівнянність податкової системи з умовами ринкової економіки визначається не тільки податками, що входять до її складу, а й співвідношенням між окремими їх групами і видами, а також між категоріями платників. Це співвідношення «визначається податковою політикою. Шляхом проведення певної податкової політики держава вирішує конкретні завдання: заохочення внутрішнього споживання або, навпаки, його обмеження, стимулювання інновацій, інвестицій у загальному плані, а також по пріоритетних галузях та регіонах, заохочення експорту, розвиток економічної та соціальної інфраструктури тощо»*8.

*8: {Суторміна В. М., Федосов В. М., Андрущенко В. Л. Держава — податки — бізнес: (Із світового досвіду фіскального регулювання ринкової економіки). — К.: Либідь, 1992. — С. 83.}

Характерною рисою системи формування доходів бюджету в умовах соціалізму було переважання платежів підприємств і організацій — близько 90 %. В умовах ринкової економіки, навпаки, переважає прагнення максимально знизити податкове навантаження на підприємницькі структури і тим самим сприяти розширенню обсягу їхніх фінансових ресурсів. Якщо говорити про розподіл сфер фіскальної і регулюючих функцій податків, то стосовно підприємств у сучасних умовах превалює використання податків як регуляторів їхніх фінансових можливостей. Фіскальна функція реалізується насамперед у сфері оподаткування доходів громадян і споживання.

Щоб глибше зрозуміти сутність структурних змін у системі державних фінансів, у тому числі у податковій системі, що відбуваються в Україні, їх насамперед необхідно зіставити з тими процесами, що відбувалися в країнах із розвиненою ринковою економікою (для аналізу вибрані країни з різним рівнем податкової централізації ВНП). Динаміка змін податкової структури в провідних країнах світу за останні роки наведена в табл. 20.

Таблиця 20

Податкова структура країн із розвиненою ринковою економікою(% до загальної суми податкових надходжень)*

Країни

1975

1980

1985

1990

1995

1998

США

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

34,6

39,1

37,8

37,7

36,3

40,5

— податок на прибуток корпорацій

11,4

10,8

7,5

7,7

9,4

9,0

— податки на товари і послуги

19,5

17,6

18,8

17,3

17,9

16,2

— податки на соціальне страхування

20,5

21,8

25,2

25,9

25,1

23,7

— податки на майно

13,9

10,7

10,7

11,4

11,3

10,6

— інші податки

0,1

Японія

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

23,9

24,3

24,7

26,8

21,4

18,8

— податок на прибуток корпорацій

20,6

21,8

21,0

21,6

15,3

13,3

— податки на товари і послуги

17,3

16,3

14,0

13,2

15,2

18,8

— податки на соціальне страхування

29,0

29,1

30,3

29,0

36,2

38,4

— податки на майно

9,1

8,2

9,7

9,1

11,7

10,5

— інші податки

0,1

0,3

0,3

0,3

0,2

0,2

Німеччина

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

30,0

29,6

28,7

27,6

27,5

25,0

— податок на прибуток корпорацій

4,4

5,5

6,1

4,8

2,8

4,4

— податки на товари і послуги

26,9

27,1

25,7

26,7

28,0

27,4

— податки на соціальне страхування

34,0

34,3

36,5

37,5

38,9

40,4

— податки на майно

3,9

3,3

3,0

3,4

2,8

2,4

— інші податки

0,8

0,2

0,4

* Таблиця складена за даними «Revenue Statistics». 1965—1999. OECD, 2000.

Закінчення табл. 20

Країни

1975

1980

1985

1990

1995

1998

Великобританія

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

40,0

29,4

26,1

27,9

27,0

27,5

— податок на прибуток корпорацій

6,2

8,4

12,6

11,6

9,1

11,0

— податки на товари і послуги

25,0

29,1

31,4

31,1

35,3

32,6

— податки на соціальне страхування

17,5

16,7

17,8

17,2

17,5

17,6

— податки на майно

12,7

12,0

12,0

8,0

10,7

10,7

— інші податки

4,4

0,1

4,2

0,4

0,6

Франція

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

10,6

11,6

11,5

10,7

11,3

17,4

— податок на прибуток корпорацій

5,2

5,1

4,5

5,3

4,8

5,9

— податки на товари і послуги

33,3

30,4

29,7

28,4

27,7

26,6

— податки на соціальне страхування

40,6

42,7

43,3

44,1

42,6

36,2

— податки на майно

5,1

4,8

5,8

6,3

7,3

7,3

— інші податки

5,2

5,4

5,2

5,2

6,3

6,6

Швеція

 

 

 

 

 

 

— індивідуальний прибутковий податок

46,1

41,0

38,7

38,5

35,3

35,0

— податок на прибуток корпорацій

4,3

2,5

3,5

3,1

6,1

5,7

— податки на товари і послуги

24,3

24,0

26,6

25,0

24,2

21,6

— податки на соціальне страхування

19,5

28,8

25,0

27,2

29,1

28,7

— податки на майно

1,1

0,9

2,3

3,5

2,9

3,7

— інші податки

4,7

2,8

3,9

2,7

2,4

5,3

Аналіз наведених даних дає змогу зробити кілька висновків про загальні тенденції розвитку структури податкових систем.

По-перше, домінуючу роль у сучасних податкових системах відіграють індивідуальний прибутковий податок і податки (відрахування) на соціальне страхування. Так, у 1998 р. вони в сукупності становили: у США — 64,2 %, у Японії — 57,2, у Німеччині — 65,4, у Великобританії — 45,1, у Франції — 53,6, у Швеції — 63,7 %. Співвідношення між цими податками залежить від підходів до системи фінансування соціальних видат­ків. У Швеції, де особливо розвинена державна соціальна сфера, переважає індивідуальний прибутковий податок. Схожа ситуація й у Великобританії. У Німеччині і Франції, навпаки, провідна роль належить системі соціального страхування, яка і визначає високу питома вагу податків на соціальне страхування. Причому загальна тенденція до зростання ролі цих податків характерна для всіх країн.

По-друге, пропорції між прямим і непрямим оподаткуваннями за сумарною питомою вагою кожної групи істотно різняться в різних країнах: США — 3,7 : 1; Японія — 2,3 : 1; Німеччина — 1,1 : 1; Великобританія — 1,5 : 1; Франція — 1,2 : 1; Швеція — 2,1 : 1. Як бачимо, у країнах із високим (Швеція) і відносно незначним (США, Японія) рівнем податкової централізації ВВП переважають прямі податки, а в країнах із середнім рівнем (Німеччина, Франція) — приблизно паритетне спів­відношення.

По-третє, роль корпоративного прибуткового оподаткування відносно незначна й істотно нижча ролі індивідуального прибуткового оподаткування. Винятком є Японія, де питома вага податку з прибутку корпорацій у 1998 р. становила 13,3 %, а індивідуального прибуткового податку — 18,8 %.

По-четверте, податки на майно, хоча і не є основними, відіграють досить істотну роль у податковій системі — в окремих країнах біля 10 %.

По-п’яте, за наявності загальних закономірностей розвитку податкових систем існують і досить помітні їх відмінності в окремих країнах. Так, у США і Швеції досить висока питома вага індивідуального прибуткового податку, у Японії — корпоративного прибуткового оподаткування, у Німеччині і Фран­ції близько 40 % становлять податки на соціальне страхуван-ня, у Великобританії більше третини податків припадає на оподаткування споживання товарів і послуг.

Як же можна оцінити з погляду загальних тенденцій розвитку податкових систем трансформаційні процеси в податковій системі України? При цьому слід зазначити, що таке оцінювання ускладнюється відсутністю в Україні податкової статистики, яка дала б змогу точно оцінити процеси, що відбуваються. Є дані про виконання бюджету, у тому числі за податковими надходженнями (табл. 17). На підставі цих даних з урахуванням відрахувань у фонди соціального страхування розрахуємо показники структури податкової системи України (табл. 21), які порівнянні з даними світової податкової статистики (див. табл. 20).

Таблиця 21

Структура податкової системи України (1992—2001 рр.), %

Види податків

1992

1994

1996

1998

2000

2001

Прямі податки, усього

35,6

37,6

35,2

34,7

38,1

34,6

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

— податок на прибуток підприємств

22,3

29,6

21,5

19,0

18,2

14,9

— прибутковий податок із громадян

12,0

7,0

10,1

11,5

14,6

15,8

— земельний і майновий податки

1,4

1,0

3,6

4,2

4,3

3,9

Непрямі податки, усього

44,3

32,1

28,4

31,2

29,8

26,4

У тому числі:

 

 

 

 

 

 

— податок із доданої вартості

39,1

26,7

24,3

24,1

21,5

18,7

— акцизний збір

4,7

3,5

2,5

4,2

5,1

4,4

— мито

0,5

1,7

1,6

2,9

3,2

3,3

Внески у фонди соціального страхування

19,2

25,1

34,4

30,1

29,2

33,9

Інші податки

0,9

5,2

2,0

4,0

3,9

5,1

Наведені дані свідчать про те, що податкова структура в Україні поступово наближається до тієї, що склалася на даний час у країнах із розвиненою ринковою економікою. Відхилення, що виявляються в процесі порівняльного аналізу, більше пов’я­зані з національними й історичними особливостями в підходах до оподаткування, ніж з економічними відмінностями. У співвідношенні окремих груп і видів податків немає яких-небудь надзвичайних аномалій. Разом з тим податкова структура в Україні в цілому не є абсолютно порівнянною з відповідними структурами наведених у табл. 11 країн. За деякими показниками вона близька до одних країн, за іншими — до інших. Наприк­лад, роль податку на прибуток у податковій системі України порівнянна з тією роллю, яку він відіграє в Японії, питома вага індивідуального прибуткового податку близька до відповідного показника у Франції, роль непрямих податків приблизно така, як у Великобританії, а податки на соціальне страхування посідають майже таке саме місце, як у Швеції.

Позитивною з погляду загальновизнаних у світі пропорцій у структурі податкових систем є тенденції до зростання питомої ваги індивідуального прибуткового податку і зниження частки корпоративного. Так, якщо в 1994 р. податок на прибуток підприємств становив 29,6 %, а прибутковий податок із населення — 7,0 %, то в 2001 р. уже відповідно 14,9 і 15,8 %. При цьому тенденція до зниження ролі одного податку і підвищення ролі другого є стабільною і постійною. Те, що вдалося зробити у сфері вдосконалення податкової структури України за такий короткий період, є безперечним успіхом у реструктуризації державних фінансів, їх адаптації до умов ринкових відносин.

У цілому позитивно можуть бути оцінені і чинники, що визначили ці зміни. Так, зниження питомої ваги податку на прибуток насамперед обумовлено охарактеризованим раніше зниженням рівня ставок податку, а також звуженням об’єкта оподаткування у зв’язку з переходом до загальноприйнятих у світі стандартів визначення прибутку як різниці між валовими доходами і валовими витратами. Підвищення частки прибуткового податку з населення викликано поступовим зростанням розміру доходів громадян, а не підвищенням ставок оподаткування. Тобто позитивні зміни в податковій структурі відбивають позитивні якісні зрушення в економіці. Можливо, вони не настільки очевидні, як зміни в структурі податкової системи, але вони відчутні і реальні.

Позитивною тенденцією в динаміці структурних змін у податковій системі України також є підвищення питомої ваги земельного і майнового податків. Проте тут зміни викликані підвищенням ставок податку з власників транспортних засобів і поліпшенням порядку справляння земельного податку. У разі позитивного вирішення питання щодо введення податку на майно питома вага цього виду оподаткування може трохи підвищитися. Деяке ж підвищення ролі мита пов’язане зі становленням національної економіки. Та й рівень підвищення не настільки високий, щоб можна було говорити про проблеми в митній політиці України.



 

Created/Updated: 25.05.2018

stop war in Ukraine

ukrTrident

stand with Ukraine