Главная Инвестиции Книги Інвестування - Пересада А.А.

Інвестування - Пересада А.А.

3.1.6. Постаудит

Будь-яка система контролю потребує зворотного зв’язку, який показує, як добре ця система функціонує. Пост, або проектний, аудит визначається як об’єктивна і незалежна оцінка успішності витрат коштів у процесі реалізації проекту за визначеним планом. Оцінка повинна включати реалізацію проекту від його затвердження до здачі в експлуатацію, а також технічне і фінансове його функціонування після прийняття в експлуатацію.

Статистичні дослідження, проведені у Великобританії, свідчать, що постаудит регулярно застосовується у більшості проектів 48 % з опитаних фірм. Прискіпливіший аналіз проте демонструє, що для багатьох фірм, які потребують проведення постаудиту, він обмежується порівнянням фактичних витрат з плановими і лише незначна увага приділяється спостереженню за операційними грошовими потоками.

Цілі постаудиту

Постаудит виконує три базових функції: (1) покращує якість існуючих інвестиційних рішень; (2) поліпшує якість майбутніх інвестиційних рішень; (3) знаходить причини для ініціювання діяльності по внесенню коректив у вже існуючі проекти.

Покращення якості існуючих інвестиційних рішень. Можливість того, що методи, міркування та припущення, якими керувався менеджер, можуть бути піддані аудиту у майбутньому, може розглядатися як стимулюючий фактор, який спонукає менеджера до покращення якості та достовірності інформації і обмежить природну тенденцію до безпідставного оптимізму. Занадто оптимістичний прогноз щодо реалізації проекту часто заохочується керівною верхівкою шляхом встановлення нереалістично високих контрольних показників ефективності інвестиційного проекту. Можливість того, що така помилка у передбаченнях буде виявлена аудиторською перевіркою, може попередити або зменшити цю помилку.

Постаудит може бути таким, що зменшує продуктивність, якщо він призводить до прийняття невиправдано занижених прогнозних оцінок за умови, що винагорода за успіх виявляється менш привабливішою, ніж покарання за невдачу. Це може виражатися у розробці меншої кількості проектів, які відрізняються високим ступенем ризику і високою дохідністю. Саме тому важливо розглядати постаудит не як зустрічний контроль, а як інструмент, що стимулює якість і цілісність проектного аналізу.

Поліпшення якості майбутніх інвестиційних рішень. Пост- аудит відіграє важливу роль, надаючи керівникам змогу отримати користь із запобігання допущених у минулому помилок. На відміну від більшості управлінських рішень, потрібно багато років, поки успіх або невдача рішень щодо інвестування стануть повністю зрозумілими. Надалі все це ускладнюється недостатністю і неповнотою інформації з реалізації інвестиційного проекту, яка отримується через процес бухгалтерського обліку, та ймовірністю того, що менеджери не мають наміру працювати на фірму протягом усього життя проекту. Постаудит, який здійснюється через один або два роки після початку реалізації проекту, забезпечує керівникам, які відповідальні за якість рішень, прийнятих за основу, необхідний зворотний зв’язок. Це дає змогу врахувати попередній позитивний чи негативний досвід і запобігти появі одних і тих самих помилок при розгляді інвестиційних пропозицій у майбутньому. Постаудит повинен забезпечити своєчасний зворотний зв’язок і надати інформацію відносно того, чому проекту не вдалося досягти обіцяного рівня і, таким чином, зменшити ймовірність невдачі при реалізації майбутніх проектів. Наприклад: чи достатньо зібрано даних для здійснення оцінки? яких специфічних помилок було допущено у припущеннях і прогнозах? чи були оцінені відповідним чином ризики? які заходи повинні бути здійснені з метою покращення процесу прийняття рішень?

Постаудит не може просто асоціюватися з фінансовим аналізом. Інвестиційний проект повинен бути розроблений таким чином, щоб відповідати певним стратегічним вимогам. Аудит допомагає визначити, наскільки результати реалізації інвестиційного проекту збігаються зі стратегічними завданнями, які він має реалізувати. Якщо проект за своєю суттю спрямований на підвищення частки ринку, то його аудиторська перевірка суттєво різниться від перевірки іншого проекту, націленого, наприклад, на підвищення кваліфікації працівників.

Одна з проблем пов’язана з використанням постаудиту як інструменту для оцінки рівня системних помилок у припущеннях аналітиків. Вона зумовлена тим, що моделі постаудиту є тенденційними за своєю природою. Браун зазначає, що весь перелік пропозицій, які напрацьовані менеджерами, має бути переглянутий з метою оцінки будь-яких відхилень у припущеннях. Припустимо, що менеджером розроблено набір з чотирьох пропозицій, які протягом одного року принесуть грошові потоки у –2000, –1000, 1000 та 2000 гривень. Очікувана чиста теперішня вартість цих проектів загалом становить нуль. Тепер припустимо, що дійсна величина чистої теперішньої вартості для кожного проекту становить нуль, тобто будь-які відмінності виникають від наявності випадкових помилок у передбаченнях. Вище керівництво, використовуючи критерій чистої теперішньої вартості, розглядатиме тільки проекти з позитивною чистою теперішньою вартістю на загальну суму 3000 гривень. Коли у процесі постаудиту виявляється, що дійсна чиста теперішня вартість дорівнює нулю, вони, природно, можуть дійти висновку, що менеджер систематично помилявся, роблячи такі передбачення. На практиці це результат природної вибірковості аудиту, що є помилкою, тому що вона виключає з розгляду відхилені пропозиції (про існування яких ніхто і не здогадувався). Вище керівництво повинно уникати поспішних помилкових висновків в оцінці систематичних помилок у передбаченнях і має зробити все для того, щоб заохочувати керівників робити надійніші передбачення замість того, щоб коригувати передбачення менеджерів, враховуючи наперед визначену величину відхилення. Ця проблема є особливо актуальною для ризикових проектів, де рівень непостійності оцінок є високим.

Основа для коригуючих дій. Третьою метою постаудиту є розгляд проекту з точки зору його перспектив на майбутнє. Коли фактичні відхилення є значними або коли ключові міркування уже не є такими важливими, майбутнє інвестиційного проекту в його початковій формі стає предметом дискусії. Може виявитися, що проект є набагато прибутковішим, ніж планувалося. Це, в свою чергу, спонукає до розширення інвестиційного проекту або ж призведе до ранішого переходу до наступної фази реалізації проекту. Там, де зміни є несприятливими, це може призвести до перегляду проекту з урахуванням можливих скорочень або відмов від проекту.